За мотивами пісні
«Меня влекут заоблачные дали, меня влекут
лишь только небеса.
Там нету слёз, ни горя, ни печали,
Тот вечный дом – есть Родина моя.»
Тут на землі, я – лиш пришлець дочасний,
В скитаннях, у мандрівках йде життя;
А в небесах стоїть мій дім прекрасний,
Там вічне є, нетліюче буття.
Образи тут доводиться прощати,
Любов'ю покривати братній гріх;
А там, де в небі буду пробувати,
Ісус Христос осяє світлом всіх.
Є на землі нерівності, неправда,
Користолюбство, ненависть, злоба;
А там, де скоро буду, може завтра,
Не буде, ні, і сліду від гріха.
Шукають свого люди, де лиш можна,
В безпечності проводячи життя;
А неба синь похмурая, тривожна,
Бо в багатьох печальне майбуття.
Шукаю я, шукають многі люди,
Куточок тиші в гамірній землі.
Де правда є, невже ж то гріх усюди? –
Там би на мить схилитися мені.
Небесна даль нам дивиться у вічі,
Безмовно хоче щось розповісти:
Є Бог живий і Правда є на світі,
Вона чекає, щоб тебе спасти.
О, небо, небо - свідок слави Бога,
Нема оправдань мешканцям Землі.
Якщо широка та, що йдеш, дорога,
То знай, що треба каятись тобі.
|
